18 травня 2017 року в ЗНВК№63 вшановували пам’ять жертв депортації кримськотатарського народу.
До уваги учнів були представлені історичні факти тих подій, що відбулися з 18 по 20 травня 1944 року на територіїї Кримського півострова, а також ререглянуто офіційний трейлер українського , грузинського та кримськотатарського фільму “Чужа молитва ” та актуального як ніколи виконання вірша Лілії Буджурової” Коли ми повернемось..” трьома мовами-російською, українською та кримськотатарською.Події фільму “Чужа молитва “відбуваються під час війни , коли вісімнадцятирічна татарка Саіде намагається врятувати двадцять єврейських дітей-сиріт. Щоб не потрапити в руки фашистів, маленьким іудеям необхідно «перетворитися» на татар, змінити одяг, імена, звичаї і навіть віру. Саіде, ризикуючи власним життям, допомагає їм.
В умовах, яких перебуває сьогодні Україна, вшанування пам’яті жертв депортації братнього кримськотатарського народу, демонстрація нашої з ним солідарності в боротьбі за відновлення їхніх прав набуває важливого загальноукраїнського та міжнародного значення.
Когда мы вернёмся домой всем народом, Придётся вам вспомнить откуда мы родом,
Придётся вам вспомнить откуда вы сами Незваными здесь объявились гостями.
Как станет невмочь быть послушными псами, Мы милости вашей просить перестанем.
Мы гордость свою вековую припомним, От скифов и тавров ведущую корни.
Когда мы вернемся, а все мы вернемся! Однажды в степи иль горах соберёмся
И весело, с музыкой справим поминки По вашим указам, по вашим дубинкам,
По сказочкам вашим о дружбе народов В то время, когда нас лишали свободы!
Лишали Отчизны, Надежды и Бога, Мостя из развалин мечетей дороги!
По вашей удобной сговорчивой правде, Пайками оплаченной верности ради.
По вашей оплёванной внуками вере, Что можно народы казнить для примера.
Когда мы вернёмся, поклонимся в пояс Тому, кто хранит ещё память и совесть,
Кто нашим тиранам не пел аллилую, Как старшему руку тому поцелуем.
С того, кто нас подленько травит поныне, Мы маску народных ревнителей снимем
И пусть они глянут в лицо нам открыто, Не прячась за власти худое корыто!
Когда мы вернёмся, всё будет иначе, И тот, кто нас топчет, пусть с горя заплачет,
Как плакали наши отцы на чужбине, Когда матерей там своих хоронили.
Когда мы вернёмся, земля наша вскрикнет И духов своих по ущельям окликнет,
Поверне аж до джерел, до початків І попіл старійшин поверне нащадкам
Ми витремо сльози батьківські, гарячі, Нехай нас пробачать, нехай нас пробачать
Мы слово дадим, что КРЫМ не оставим! По воле своей ли, чужой ли, как прежде,
Ведь ТАМ наша память и наша надежда. Мы в сердце любовь к ней сквозь всё проносили!
Не всем этот путь оказался по силе, Но даже кто падал, тот знал, мы вернёмся,
Все вместе под небом родным соберёмся!”
