Цього разу до Нового року педагогом-організатором Давиденко А.В. разом з учнями 10-А класу підготовлено Новорічний Квест для учнів 5-7 та 8-11 класів, який відбувся протягом 20-21 грудня 2017 року. Це було щось нове та незвичайне, до того ж за ініціативою самих   школярів, тому й цікаве  для них. Кожен клас спробував себе у ролі певних тварин (пінгвіни, ведмеді, мавпочки та ін.), учні разом з класними керівниками та залученими вчителями підготували костюми, девізи та з запалом подорожували по станціях локацій. Всього було визначено 7 локацій по всій школі По завершенню учні отримали солодкі призи та, за доброю традицією, залишились на Новорічну дискотеку.

11 грудня 2017 року в стінах нашої школи проводився Конкурс військово-патріотичної пісні до Дня Збройних сил України, в якому приймали участь учні 5-11 класів.Оцінювало їх жури, яке складалося з адміністрації школи, вчителів фізичної культури та мистецтва. До участі в Конкурсі школярі поставились відповідально та творчо, виявивши як вокальні, так і танцювальні здібності.

З 27 по 30 листопада 2017 року в ЗНВК № 63 проводився тиждень права. Педагогом-організатором та вчителем правознавства було проведено диспут серед учнів 9 класів на тему ” Громадянські права українця”, де діти охоче висловлювали свої думки, брали участь в обговоренні проблем та силами учнів середньої ланки випущено стіннівку ” Наші права та обов’язки”.

День пам’яті жертв голодоморів в Україні: що потрібно знати про траурні дати 

Голодомор в Україні на початку ХХ століття забрав життя мільйонів.

Голод в Україні 1921-1923рр.

Перший масовий голод на українській землі почався в 1921 році. Найбільш постраждали жителі південних областей. Точних даних про загиблих голодною смертю немає, але за оцінками істориків до середини 1922 року в Україні голодувало ПРАКТИЧНО 50% населення. Причинами першого голодомору була політика військового комунізму з “продрозкладкою”, коли солдати Червоної армії примусово забирали у селян так звані “надлишки” продуктів і зерна. Крім цього, голодомор в Україні став наслідком неврожаю в Поволжі і на Кубані. Для поповнення хлібних запасів у цих регіонах з України, лівобережна частина якої також постраждала від посухи, вивезли весь урожай пшениці та інших зернових.
Голодуючі українці не мали можливості виїхати в інші регіони Союзу, тому що в 1922 році рішенням властей було заборонено переселення в межах радянських республік. Також, незважаючи на гостру нестачу хліба і зростаюче з кожним днем число жертв голодомору, СРСР в 20-х роках РОЗПОЧАВ ЕКСПОРТ пшениці в країни Європи і Америки. Радянська влада замовчувала, що від голоду страждають не тільки в Поволжі, а й жителі південних областей Української республіки. На засіданні ЦК навіть була прийнята резолюція, в якій говорилося, що необхідно розрізняти заклики до допомоги в боротьбі з голодом в Росії від аналогічної ситуації на українських землях.

Історія голодомору 1932-1933

В День голодомору в Україні також згадують трагедію 1932-1933 років, масштаби якої стали набагато більшими, ніж десятиліттям раніше. За заявами самого Сталіна, урожай зерна в 1932 році в СРСР перевищив показники 1931- го. Проте радянська влада цілеспрямовано вилучали у жителів українських сіл пшеницю, також проводилася примусова конфіскація зерна, яке було призначене для збереження в фонді насіння.
Коли хліба в хаті не знаходили, забирали сухарі, запаси картоплі та овочів, засолювання на зиму. Навіть вилучали одяг і вироби зі шкіри, щоб люди їх не варили і потім не їли. Всі спроби протидії цим злочинним заходам з боку керівництва СРСР придушувалися і жорстоко каралися. Відомі факти, коли вагони з конфіскованим зерном гнили на ж / д станціях. У той же час ЦК було прийнято постанову “Про охорону соціалістичного майна”. У народі цей документ назвали “законом про п’ять колосків”. Згідно з ним за жменьку зерна, принесену з колгоспних полів могли розстріляти або відправити до в’язниці на 10 років.
Жертвами штучно створеного голодомору стали мільйони мешканців України, а злочинну політику більшовиків назвали геноцидом українського народу. Приречені на голод українці їли рослини, деревну кору. М’ясо їм замінювали щури, миші, горобці. Жахливим наслідком голодомору став канібалізм. Відомо близько 2000 випадків, коли голод штовхав людей на страшні злочини. Українські селяни були ізольовані, часто не маючи можливості навіть виїхати в довколишній населений пункт. Тим, хто все ж зміг потрапити в місто, в магазинах було заборонено продавати хліб. Також селянам дозволялося самостійно найматися на роботу на підприємства і заводи. На кордонах з Білоруською РСР, а також з Польщею і Румунією були збудовані загороджувальні загони для розстрілу українських біженців.
Страшні цифри про загиблих під час голоду в 1932 і 1933-м і через роки шокують. За даними дослідників, близько 25 000 Українців вмирало ЩОДЕННО, тисяча осіб – щогодини. У середньому в 1933 році тривалість життя була не більше 11 років.

Повоєнний Голод 1946-1947рр.

Третій голодомор в Україні стався після закінчення Другої світової війни і був спровокований не тільки неврожаєм, а й політикою сталінського режиму. У 1946-1947рр. з українських земель було вивезено сотні тонн зернових. Українське сільське господарство сильно постраждало в період військових дій, були розграбовані десятки колгоспів, радгоспів, різко скоротилося поголів’я худоби, зруйнована сільгосптехніка. Але навіть ці фактори і посуха 1946 роки не вплинули на плани радянської влади по хлібозаготівлях. СЕЛО вважалося “донором” для відновлення економіки держави. Не переймаючись про власних громадян, влади налагоджували стосунки з країнами “соцтабору”, поставляючи їм хліб. Величезними обсягами зерно вивозилося в Чехословаччину, Польщу, Румунію. А в цей час виснажені голодом українці шукали в полях мерзлі овочі, які могли залишитися після збору врожаю, їли гризунів, собак, кішок, вмирали від дистрофії і тифу. За приблизними підрахунками, жертвами голодомору 1946-1947рр. стало більше мільйона українців.

Спочатку Указом президента України від 26 листопада 1998 року остання субота листопада оголошувалась Днем пам’яті жертв голодомору, потім Указом від 31 жовтня 2000 року цей день став іменуватися Днем пам’яті жертв голодомору і політичних репресій. А в 2007 році Президент В.Ющенко вирішив знову змінити назву Дня, і його указом № 431/2007 від 21 травня 2007 року він став називатися «День пам’яті жертв голодоморів». Щороку, в четверту суботу листопада о 16:00 годині проходить загальнонаціональна хвилина мовчання, після чого по всій Україні відбувається акція «Запали свічку», в рамках якої всі охочі несуть свічки до пам’ятників жертвам.

Народе мій, пишаюся тобою:

Понад Майданом сонця лик сія…

Ми – нація! Хай знають всі у світі!

21 листопада 2017р. – День Гідності та Свободи.

Нагадаємо, що президент Петро Порошенко підписав Указ «Про відзначення у 2017 році Дня Гідності та Свободи», спрямований на належне відзначення у 2017 році Дня Гідності та Свободи, вшанування громадянського подвигу учасників Помаранчевої революції та Революції Гідності, а також зважаючи на важливе значення цих подій для утвердження демократичних цінностей, ідеалів свободи і справедливості та європейського шляху розвитку України. Крім цього уряд має розробити та забезпечити виконання плану заходів із відзначення у 2017 році Дня Гідності та Свободи, передбачивши проведення 21 листопада 2017 року у місті Києві, інших населених пунктах меморіальних, урочистих та культурно-мистецьких заходів за участю представників органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, духовенства, громадськості, передусім учасників революційних подій в Україні у 2004, 2013 – 2014 роках, учасників антитерористичної операції в Донецькій і Луганській областях.
21 листопада 2017 року, у День Гідності та Свободи , учнівський та педагогічний колективи Запорізького НВК№63 зібралися в актовій залі шкільного кутка пам’яті Героїв Небесної Сотні. Вчителька історії І.І. Охромій нагадала учням коротку історію подій чотирьохрічної давнини. Згадали про тих, хто віддав своє життя за перемогу добра над злом, правди над несправедливістю та засвітили лампадки в честь Героїв сьогодення. Також у приміщенні актового залу для учнів 7,8 класів відбулася година пам’яті ««Революція Гідності: як це було…».Ведучі провели короткий екскурс в історію Революції Гідності, згадуючи героїв Небесної Сотні. На захід був запрошений співкоординатор міжрайонного центру на Майдані у Києві Григорій Якович Тимчина. Він поділився своїми спогадами і враженнями про участь молоді та запорожців у доленосних для України подіях під час Революції Гідності.У фойє закладу було організовано тематичну виставку учнівських малюнків до Дня Гідності та Свободи. 

Наш шлях до світлого майбутнього та європейських цінностей дуже складний і кривавий, тому ми маємо пам’ятати наших Героїв та не забувати їх вчинки. Слава Україні! Героям Слава!
 

2 листопада 2017 року Йосип Борисович Осташинський провів майстер-клас «Мистецтво роботи з сірниками» для вчителів образотворчого мистецтва та художньої культури Шевченківського району міста Запоріжжя на базі Запорізького навчально-виховного комплексу №63 Запорізької міської ради Запорізької області. 
Осташинський Йосип Борисович,член Національної спілки художників України, заслужений художник України, майстер традиційного народного мистецтва
Творчі досягнення:
 автор понад 100 картин у вигляді барельєфних зображень архітектурних споруд, виготовлених із сірників;
 провів 85 персональних виставок в Україні;
 має авторське свідоцтво на свої картини;
 його творчі досягнення зареєстровані у Книзі рекордів України – 2009 р., у Книзі рекордів МАРИД – 2012 р. та в Національному реєстрі рекордів України – 2013 р.; 
 нагороджений 14 орденами і 22 медалями;
 автор книги “Дивовижні поробки з сірників” – 2012 р.;
 член оргкомітету Народної академії творчості інвалідів;
 член Народного аматорського колективу студії-галереї “Ми духом незламні ”; 
 член Національного фонду “Україна – дітям ”;
 член журі Міжнародного благодійного фонду “Інше життя”;
 почесний член Міжнародного благодійного фонду “Духовна спадщина ”;
 лауреат Міжнародного академічного рейтингу “Золота фортуна ” з присвоєнням титулу: Лицар Ордена “Святий Князь Володимир” – 2011 р.;
 лауреат Міжнародної премії ВЕК – 2012 р.;
 лауреат Міжнародної премії “Філантроп” – 2012 р.