Сучасні організації, що функціонують у світі швидких змін і конкуренції, розробляють і використовують нові механізми для посилення своїх позицій. Одним з них є групова (командна) робота.
Станом успішного функціонування команди є активна участь керівника на всіх етапах – від її формування до організації безпосередньої діяльності.
Потрібно мати чітке подання про принципи командної роботи, про те, як команда функціонує й що необхідно почати для підвищення її ефективності.
1. Команда керівника: сутність і значення.
Команда – це група людей, об’єднаних загальною метою, (яку кожен з них сприймає, як свою), що чітко виконують певні ролі; що спілкуються однією-професійною-мовою; що мають високий ступінь сумісності, рівні можливості і права, високий професіоналізм, злагодженість дії, у тому числі і в екстремальних ситуаціях; що живуть за прийнятими кожним членом команди етичними нормами, традиціями, цінностями; що мають визнаного лідера, до якого кожен з членів команди ставиться з належною повагою.
У результаті досліджень, проведених у багатьох країнах, виявлені відмітні характеристики високоефективних команд:
• наявність хоча б однієї людини, що є ядром команди;
• гарантовано висока якість кінцевої продукції;
• високий ступінь задоволеності, умотивованості своєю діяльністю;
• сформованість співробітництва та почуття спільності членів команди;
• збалансованість складу команди в залежності від їхніх навичок та виконуваних в команді ролей;
• повага до лідерів завдяки прикладу, що вони надають членам команди;
• високий ступінь автономності, здатність залишатися командою в умовах, що змінюються;
• здатність навчатися на власних помилках;
• орієнтованість на клієнта, споживача;
• навички оптимального вирішення проблем і контролю за їхнім вирішенням. Формування команди вимагає від керівника часу, методичності й завзятості. Слід прагнути до побудування особистих стосунків, визначення методів роботи й створення позитивного, надихаючого клімату в команді.
2. Фактори успіху.
Успішність роботи команди залежить від ряду важливих факторів. До них належать: склад команд, рольові функції в команді, керівництво командою, ,комунікації в команді , регулювання конфліктів в команді.
Важливого значення при формуванні команди набуває питання щодо ступіню подібності особистостей і точок зору, підходів, які виявляються ними при вирішенні проблем. Вважається , що група, яка складається з несхожих особистостей,є ефективнішою, ніж група, члени якої мають схожі точки зору.
Теоретиками управління приділяється значна увага вивченню кількісного аспекту – чисельності команди. На думку Ральфа К. Девіса, ідеальна група керівників має складатися з 3-9 осіб. Більшість закордонних дослідників оптимальною кількістю членів в управлінській групі вважають 5 осіб. Збільшення розміру групи підсилює тенденцію до неформального поділу на підгрупи, що може призвести до появи цілей, що не погоджуються, і підвищенню конфліктності в групі.
Критичним фактором, що визначає ефективність роботи команди керівника, є розподіл функцій між її членами, тобто розподіл ролей усередині команди. Американські професори Мескон, Альберт, Хедоури поділяють командні ролі на дві групи: цільові й підтримуючі. З огляду на це, неважко уявити схему розподілу ролей у команді менеджера.
Цільові ролі розподіляються таким чином, щоб мати можливість добирати й виконувати основні командні завдання. Підтримуючі ролі розглядають поведінку, що сприяє підтримці й активізації життєдіяльності команди. Розглянемо докладніше кожну роль окремо.
Отже, роль перша, головна. «Сидячий на головному стільці» – Chairman – голова, керівник. Ця людина відіграє цілком конкретне рольове функціональне завдання.
Генератор ідей, Ideas. Його діяльність полягає в розробці нових ідей, рішень, підходів, нової організації.
Інформатор, Informer. Ця роль складається в пошуку й наданні групі всієї необхідної інформації.
Експерт, Expert. Він висловлює думки або переконання, що стосуються якого-небудь речення, обов’язково з його оцінкою.
Пророблювач, Elaborator. Його роль – роз’яснити, наводити приклади, розвивати думки, намагатися прогнозувати подальшу долю пропозиції, якщо вона буде прийнята.
Координатор, Coordinator. Людина, що координує процес втілення рішення команди. Звичайно цю роль бере на себе сам лідер команди.
Завершувач, Completor. Його завдання – узагальнювати, підсумувати всі пропозиції, підбивати підсумок, формулювати остаточне рішення.
Підтримуючі ролі, як видно з їхньої назви, спрямовані на підтримку функціонування групи. Виконання цих ролей може сполучатися з іншими функціями.
Визначимо основні підтримуючі ролі.
Заохочувач, Encourager. Заохочувач – людина, що знімає конфлікти між членами команди, що створює гармонію й згоду.
Формуючий (Той,що надає форму), Shaper. Намагається створити обстановку, у якій кожний член команди намагається працювати найбільш ефективно.
Виконавець, Doer. Ця роль полягає в тім, щоб додержуватися рішень команди, вдумливо ставлячись до ідей інших людей.Він відданий фірмі, йому можна довіряти.
Встановлювач критеріїв, Purposing criterion. Він зобов’язаний установлювати критерії, якими повинна керуватися група, вибираючи змістовні (або процедурні) моменти або оцінюючи рішення команди.
Відповідальний за зовнішні контакти, Extcontacter. Його завдання – зв’язати внутрішній світ команди із зовнішнім світом.
3. Комунікації в команді
Аналіз комунікаційного процесу в командах (обміну інформацією) може здійснюватися за наступними критеріями:
• достатність інформації (завантаженість інформаційних каналів).Інформації надається не більше й не менше, ніж потрібно для виконання функції;
• дія єдиної системи кодифікації. Тільки прийняття єдиної системи значень забезпечує можливість партнерів- комунікатора і реципієнта-зрозуміти один одного;
• наявність зворотного зв’язку. Члени команди активно здійснюють двосторонній обмін інформацією: одержують і надають один одному реакцію на послання або повідомлення, корисні ідеї, інформацію про відхилення й проползиції щодо їх усунення;
• керівник команди відіграє активну роль у комунікаційному
процесі, інформуючи її членів про стан справ, підтримуючи між ними спілкування, особливо неформальне;
• ресурсоємність комунікаційного процесу.Процес обміну інформацією між членами команди слід вважати ефективним, якщо його цілі досягаються з мінімальними витратами часу й енергії.
4.Регулювання конфліктів в команді
Регулювання конфліктів полягає не стільки в уникненні розбіжностей, скільки – в пошуку шляхів їх більш ефективного використання для досягнення загальної мети. Конфлікт є невід’ємною частиною взаємозалежного існування членів команди. У цьому контексті актуальним постає питання оптимального регулювання конфлікту, максимального використання його потенційних позитивні можливостей і нейтралізація деструктивних рис.
Єдиного плану регулювання конфліктів не існує, проте виділяють декілька умов, що сприяють підвищенню продуктивності вирішення конфлікту:
• перша з них – відкритість спілкування. Тільки у відкритій дискусії члени команди можуть з’ясувати власні розбіжності, обмінятися думками, міркуваннями й побоюваннями;
• друга умова регулювання конфліктів в команді – обмеження конфлікту діловими рамками;
• третя умова регулювання конфліктів – об’єктивність і адекватність
сприйняття конфлікту;
• четверта умова – посередницька роль лідера команди.
Проведені дослідження свідчать про наявність в управлінських командах певних резервів майже в усіх визначених вище факторах успіху.
5. Роль лідера в науково-педагогічному колективі
Створюючи команду, лідер освіти повинен забезпечити дотримання наступних умов:
• чітке розуміння всіма членами групи цілей спільної діяльності;
• інформованість членів команди щодо здатності кожного з них до виконання визначеного обсягу роботи;
• оптимальний(коректний) розподіл ролей у команді;
• відповідність оргструктури групи виконуваним завданням;
• прагнення групи до вдумливого(критичного) ставлення до методів роботи, їх удосконалення;
• розвинення самодисципліни, створення належного ділового клімату, що сприятиме оптимальному використанню часу і ресурсів;
• можливість оперативного збору команди для швидкого вирішення будь-яких питань;
• підтримка групою своїх членів і тісних взаємин між ними ;
• відкритість стосунків в групі, її готовність до подолання труднощів й перешкод.
Висновки Формування команди вимагає від керівника часу, методичності й
завзятості. Слід побудувати особисті стосунки, визначити методи роботи й створити позитивний надихаючий клімат, а успішність роботи команди залежить від низки важливих факторів.
Члени управлінської команди пов’язані загальною метою, але розходяться в думках із приводу можливостей зростання і розвитку організації, сперечаються про те, як зробити його більше ефективним. Конфлікт є невід’ємною частиною взаємозалежного існування членів команди. Регулювання конфліктом полягає не в тому, щоб уникати розбіжностей, а в пошуку шляхів їх ефективнішого використання для досягнення загальної мети.
Таким чином, можна дійти до висновку, що запорукою успішного функціонування команди є активна участь керівника на всіх етапах – від її формування до організації безпосередньої діяльності. Оптимальний підбір членів команди, визначення їхньої ролі й функцій – ось далеко не повний перелік нагальних проблем, які потребують вирішення лідером педагогічного колективу освітньої установи.

Література
1. Вудкок М., Френсис Д. Раскрепощенный менеджер. – М.: Дело, 1991.
2. Гителъмахер Р. Б., Назаров В. И. Команда менеджера:
социально-психологический, экономический и организационный
аспекты.- Иваново: Ивановский государственный университет, 1997. –
С. 200.
3. Друкер П. Практика менеджменту. – К.: Вільямс, 2000. – 324 с.
4.Карташова Л. В.,Никонова Т.В.,Соломанина Т.О.Поведение в организации. – М: ФРА-М, 1999. – С. 220.
5.Коваленко М., Слободянюк Л. Кореляційний аналіз соціально-
психологічних ролей в управлінській команді. // Освіта і управління, –
2005-№6.
6.Кочеткова А.И. Введение в организационное поведение. — М.: ЗАТ
« Бізнес-Школа «Инфосинтез», 2001. -З. 512.
3. Кэхипл Дж. Як сформувати команду менеджерів // Проблеми
теорії й практики управління. – 1993, №2. -С. 91-92.
7. Рєзник С. Лідер і його команда// Лідери освіти. – 2005,
№6.-С. 104-112.
8.Синягін Ю. Ушаков К. Управлінська команда як спосіб самореалізації керівника // Директор школи. – 2005, – № 15.

Циганов Геннадій Володимирович. 14.01.1962 р.
Директор Запорізького навчально-виховного комплексу №63 Запорізької міської ради Запорізької області. Вчитель історії та культурології. Відмінник освіти України.Спеціаліст вищої категорії. Педагогічне звання-Старший учитель
Стаж керівної роботи-18років. Аспірантура кафедри педагогіки вищої школи та управління навчальними закла
дами Класичного Приватного Університету.